The Blog

 

Ви коли небудь задавали собі питання, навіщо людині дитинство? Дитина народжується на світ чистим аркушем (tabula rasa), з нею немає багажу умовностей, стереотипів і соціальних визначень. В цьому її краса і досконалість. Але малюк все таки має одну вроджену відмінність – це беумовний кредит довіри, який дається дорослим – перш за все батькам. “Початки, закладені в дитинстві, схожі на викарбувані на корі молодого дерева букви, що ростуть разом з ним і є невід’ємною його частиною” (Віктор Гюго). Ми виховуємо дітей так, як виховували нас, – це безсвідома схема взаємодії поколіннь. З найкращими намірами через слова, переконання і заклики батьків створюється “картина світу” дитини, яка не завжди виявляється яскравою та позитивною. Батьки часто можуть не усвідомлювати, яку шкоду вони причиняють своїм дітям, коли, користуючись батьківською владою, нав’язують свої установки та погляди на життя.

Розглянемо найбільш рушійні установки батьків. Замінюючи їх на позитивні фрази, можна звикнути до нового способу мислення. Саме на такій техніці побудовані основні принципи НЛП.

Рушійна фраза №1.

“Не переходь дорогу на червоний! Не ходи роздягненим! Не говори з набитим ротом!” Страх за дітей сковує батьків – “Хто знає, що може статися з дитиною, поки мене немає поряд?” Через цей страх ми починаємо ліпити дитині певну модель життя і вести її визначеним шляхом. Предок дуже чітко дає зрозуміти дитині, що робити не можна, і цим вбиває в дитині творче начало. Замість того, щоб сказати, як треба робити, акцент зміщується на те, що не треба. Часточка “не” підсвідомістю не сприймається, і, в результаті лишається тільки те, що йде в прив’язці до неї. Націлююча фраза: “Преходь дорогу на зелений. Одягайся по погоді. Спочатку дожуй, а тоді говори.” Змінюючи негативну установку на позитивну, забираючи з мови “не”, ви переналаштовуєте підсвідоміреакції дитини і формуєте позитивний підхід до життя – як у неї, так і у себе. Діти надзвичайно швидко налаштовуються в правильне русло і краще сприймають вашу розмову.

Рушійна фраза №2.

“Не вийдеш з-за столу, поки не доїсиш!” Достатньо звична для нас фраза. Як часто ми її чули, і як часто самі її вимовляли… Спитайте в себе, звідки ви можете знати, скільки їжі має з’їсти конкретно ваша дитина конкретно в цей час? Якщо звернутися до історії, то покоління наших бабусь і дідусів родом з ХХ століття. Це століття прославилось війнами і голодом. Дефіцит продуктів харчування був головною проблемою на державному рівні. І якщо в сім’і була вечеря – це була щаслива родина. На щастя, часи змінюються.

Зараз ми маємо можливості споживати достатньо різнобарвну їжу, але установка “діти мають бути ситими” лишилась у підсвідомості і передається з покоління в покоління. Примушуючи дитину доїдати, тобто переїдати, батьки позбавляють її усвідомленості, свободи вибору, і на додачу нагороджують її слабким здоров’ям, сонливістю, упадком сил та ожирінням. Звідки візьмуться сили для активності і навчання, якщо всі ресурси організму направлені на перетравлювання їжі, яку дитина їсти не хотіла? Якщо дитина справді голодна, то вона залюбки попросить їсти.

Націлююча фраза: “Ось твій обід. З’їж стільки, скільки тобі захочеться.” Першочергове виховання найважливіше, і воно часто належить жінкам. Деякі мами говорять: ” Моя дитина ніколи не попросить  їсти!” А може, вони просто не давали їй шансу зголодніти? Довіряйте організму вашої дитини, тоді в неї не буде проблем зі здоров’ям.

Рушійна фраза №3.

“Навіщо ти п’єш пусту воду? Краще випий сік або чай!” Нажаль, в Україні ще не зовсім розвинута культура пиття води. Тільки приблизно 7-10% сімей регулярно вживають чисту воду. Але ж тіло людини на 80-90% містить води. Вода виконує транспортну, розчинну, очищувальну та інформаційну функції. Організму важко взяти воду з чаю, соку чи газованої води – ці напої являються мочогінними, активно виводять воду з організму, сприяючи при цьому ще більшу жагу. Підсолоджений чай – це напій з кофеїном, який тонізує і бодрить, а з цукор ще й джерело швидкої енергії. Задумайтесь, чи варто давати такий напій перед сном чи під час нього?

Націлююча фраза: “Випий краще води, вона втамує твою спрагу.” Не все те, що рідке, являється водою. Чай, кава, молоко, сік – це їжа. Зрозумійте це самі, і навчить цьому своїх дітей (і батьків!). Прочитайте книгу лікаря Батмангхеліджа “Ваше тіло просить води”, і багато проблем зі здоров’ям будуть вирішені самі по собі.

Рушійна фраза №4.

“Ти не можеш плакати! Ти ж хлопчик!” Як часто батьки, намагаючись виховати справжнього чоловіка, забороняють хлопчикам плакати. Проте на фізіологічному рівні для дитини це просто необхідно, адже таким способом виводиться гормон стресу адреналін, перебування якого в організмі  має негативні наслідки. Націлююча фраза: “Я розумію як тобі зараз прикро/боляче. Скоро тобі стане легше і все буде добре” Мужність – це не стальні нерви і залізний характер. Це поступки, які людина здатна робити. Дітям краще подавати приклад своїми поступками, і ні в якому разі не докорами чи критикою.

Рушійна фраза №5.

“Ти такий лінивий/тупий/нездара/і т.д!” Можна часто почути: “Коли ми сваримо дітей, вони все рівно знають, що ми їх любимо”. Ні, не знають. У дитини слова сприймаються буквально і формують негативні сценарії розвитку подій і картину світу вцілому. Називаючи її неряхою, лінтяєм, егоїстом ви підсвідомо програмуєте її на виконання цих ролей. Давати негативну оцінку рекомендовано лише вчинкам, але аж ніяк не самій дитині. Націлююча фраза: “Ти вчинив некоректно/погано/нечесно. Я засмучуюсь, коли хтось так робить” Ніколи не ставте дитину в позицію ворога, якщо бажаєте їй найкращого.

Рушійна фраза №6.

“Якщо тебе не контролювати, то ти взагалі нічого не будеш робити!” В таких випадках батьками знову ж таки керує страх. Діти сприймаються як несамостійні суб’єкти цього життя. Найгіршим є те, що дитина, яку постійно контролюють, не набуває навиків самоорганізації і самоконтролю, у неї не розвивається відповідальність і рішучість. Як дитині розвинути волю, якщо в неї немає шансу самостійого подолання складностей?

Націлююча фраза: “Ти справишся сам. Якщо тобі треба буде наша допомога, ми тобі допоможемо.” Кращий спосіб зробити дитину хорошою – це зробити її щасливою. Усвідомте, що діти можуть йти в тому напрямку, в якому їм подобається. Не нав’зуйте і не нав’зуйтеся! Ваші діти народжені не для того, аби відповідати вашим очікуванняони проживуть власне життя, і вам варто радіти, що у вашої дитини буде свій шлях.

“Діти ніколи не слухають дорослих, проте завжди їх наслідують”, – сказав хтось з великих. Ви не повинні допомагати дитині, переставляючи замість неї ноги. Краще захистіть її від самих себе, від ваших “правильних” установок, від страхів, стереотипів, критики, осуду. Не лякайте дітей власними невдачими, розчаруваннями і негативним досвідом. Просто зрозумійте, що на ваших очах зараз лежить багатошаровий пил “мертвих” поколіннь, які жили в інші часи і при інших обставинах. Зітріть цей пил! Радійте перемінам і подаруйте дитині безцінне право – бути самим собою.

Уривок із статті (автори Ірина Кривошия і Ванчині Остапов – велнес тренери)

Ludmyla Melnyk

Сертифікований коуч та тьютор практик