The Blog

Будьте тим, ким ви є і кажіть, що думаєте, бо ті, хто будуть проти – не мають значення; а ті, хто мають значення – не будь проти.

Др. Сюз

 

Усі ми добре розуміємо, що бути собою у будь-якій ситуації надзвичайно важливо, проте далеко й не кожен дорослий насправді розуміє усю суть цього виразу. А чи можливо навчити дитину бути тим, ким вона є? Природність це своєрідний синонім щирості – якості, яка, без сумніву, прививається людині змалку. Також змалку формуються у людини й основні звички, тому в нас є чудовий шанс спробувати закласти гарну основу для створення в наших дітей такої необхідної у житті звички як завжди бути собою.

Для початку, спробуємо дати визначення: бути собою значить усвідомлювати свою унікальність та свою індивідуальність, мати почуття гідності, самоповагу, бути упевненим в собі, приймати та любити себе. Це також відчуття внутрішнього комфорту, гармонії, це природня поведінка у будь-якій ситуації. Бути тим, ким ти є – це свобода, в решті решт.

І, повірте, усвідомивши своє істинне «Я» з дитинства, й у дорослому житті людина за будь-яких обставин не матиме потреби носити маски. А ми – батьки, можемо створити для дитини усі умови до становлення саме такої особистості.

Формування особистості у людини починається з раннього дитинства, періоду, коли дитина несамостійна та повністю залежна від дорослих, які її оточують. Практично увесь час дитина знаходиться у колі сім’ї, відповідно зачатки майбутньої самооцінки закладаються відношенням до неї мами і тата (або інших людей, які приймають активну участь у вихованні), а також атмосфери, у якій вона постійно знаходиться.

Саме тому, найголовніше, що ми можемо зробити, це створити та підтримувати атмосферу любові, у якій дитина буде почувати себе захищеною. Емоційне тепло мами самим найкращим чином впливатиме на адекватну самооцінку в дитини. Постійно кажіть «я люблю тебе», адже ці слова, а також щирі обійми, постійна підтримка та турбота – усе це наповнює дитину життєвою енергією, бажанням пізнавати навколишній світ і свою роль у ньому. Просте розуміння, що її люблять у будь-якому випадку (навіть коли ну зовсім не слухняний) надає дитині таке особливе почуття спокою та упевненості в собі, дитина відчуває особисту значимість та не затрачає своєї енергії аби «заслужити» любов близьких для себе людей.

Важливо також усвідомлювати, що є суттєва різниця між виявленням любові до дитини та бажанням постійно контролювати, оточувати підвищеною увагою, супроводжувати кожен крок та надавати власну оцінку кожної її дії. Самі ж ми переконані, що таким чином дбаємо про дитину і часто не помічаємо як наша іноді надмірна опіка не залишає дитині жодної можливості до самовираження. Ми любимо давати відповіді на запитання, які діти не встигають нам задати. Експерти вважають, що підвищена настирність з боку дорослих значно ускладнює соціалізацію дитини.

Важливо ж створити простір, у якому дитина сама спробує докопатися до суті речей, осмислити, проаналізувати, можливо, вирішити якісь свої дитячі проблеми, прийняти самостійне рішення. З вихователів краще перетворитись на людей, які дають поради, підтримують, надихають. Нехай дитина помиляється, але зроблене самостійно відкриття подарує їй неймовірне почуття захоплення, гордості та віри у власні сили.

Підтримуємо ініціативу, інтерес, адже саме прагнення до виконання дитиною певних задач набагато важливіше техніки його виконання. Усе, за що дитина береться з великим задоволенням та цікавістю робить її щасливою. Підтримуючи цей вогник ми закладаємо міцний фундамент до розвитку гармонійної особистості.

Надавайте дитині право вибору. Нехай вона сама обирає, що вдягнути, з ким дружити, чим себе зайняти у вільний час. Порадьтесь з нею, коли самі щось обираєте. Цікавтесь її уподобаннями: улюблений колір, пора року, що зі страв їй більше подобається, що робить її щасливою або сумною, тощо. Подібні діалоги допоможуть дитині ідентифікувати власні смаки, вона буде розуміти, що її думка важлива для вас, з нею рахуються. Такі речі безперечно додають впевненості. Свобода вибору також допомагає дитині бути більш відповідальною, адже окрім себе, їй немає кого звинуватити в разі неправильно зробленого вибору.

У майбутньому така дитина не матиме проблем і з профорієнтацією, адже в неї буде вдесятеро менше сумнівів (або й зовсім не буде) щодо вибору майбутньої професії, ніж у тієї, яка свободи вибору у дитинстві не мала.

Загалом, дитині бути тим, ким вона є зовсім нескладно, головне нам, дорослим не заважати, бути делікатними, притримуватись принципу «усе, що дитина може зробити сама – нехай робить; всюди, де може зробити власний вибір – нехай вибирає». Від нас – любов та підтримка.

 

Автор статті Анна Петрук.

Ludmyla Melnyk

Сертифікований коуч та тьютор практик

Leave a Comment

Your email address will not be published.

Your Comment*

Name*

Email*

Website